Тема: «Є пам'ять, якій не буде кінця»
Мета: Знайомство з героїчними сторінками історії нашої країни, нашого міста. Формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його героїчного минулого.  Виховання ціннісного ставлення до суспільства і держави. Виховання громадянських почуттів, свідомої соціальної активності та відповідальності. Формування і розвиток на прикладі подвигу людей старшого покоління мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни. Виховання любові до рідної країни та своєї маленької Батьківщини.
Обладнання: комп'ютер, мультимедійний проектор, екран, магнітофон, диски із записом пісень «День Победы», «Священная война», «Молитва», «Мне кажется порою, что солдаты…», відеоролики (хроніка) «Велика Вітчизняна війна».
Виставка малюнків учнів на тему «Війна. Перемога. Пам'ять».
Час проведення: 45 хвилин
Місце проведення: класна кімната

                                                                        ХІД ЗАХОДУ
Учитель. Метроном відлічив 70 років від дня, коли закінчилася Друга світова війна, найстрашніша з чотирнадцяти тисяч війн, які пережило людство за останні п’ять з половиною тисяч років. Цей чорний шлях світових цивілізацій, оплачений життями мільярдів воїнів усіх країн, усіх націй і народів.
(Перегляд відеоролика «Велика Вітчизняна війна»)

                               

1-й учень.
Війна і смерть – дві сестри, ніби пара,
Які крокують разом вже віки…
Це – ніби чиясь невблаганна кара,
Що слід лишає на усі роки.
Війна… Ти був там? Ні? То ти щасливий,
Бо ти не бачив сльози, біль і кров,
Не бачив ти, як погляд свій зрадливий
Кидала смерть на юних знов і знов.
Чи бачив ти, як проводжає мати
Свого єдиного, не воїна – дитя,
І молить Бога, щоби дочекати,
Або за нього дать своє життя?
Чи чув ти тихий плач дівчини,
Коли почула вість, що вже нема
Того, до кого серцем лине,
І що тепер вона уже одна?
А може, ти вдовиний погляд бачив,
Тої вдови, що на руці дитя,
Що ще недавно тато сина няньчив,
Сьогодні ж – сирота оце маля?
Чи хоч у сні до тебе приходила
Ота проклята усіма війна,
Яку ще в сорок п'ятім загасила
Чарівна, бажана і прошена весна.

                                       
(Звучить мелодія «Молитви» )
Учитель. Другу світову (1939-1945 рр.) розв’язав гітлерівський фашизм. У ній брала участь шістдесят одна держава з населенням один мільярд сімсот мільйонів чоловік. У збройних силах перебувало сто десять мільйонів чоловік, з них більше половини загинуло. А число тих, що загинули у всіх війнах, перевищує чотири мільярди.
Важкий тягар Другої світової ліги на плечі нашого народу. Саме на радянсько-німецькому фронті були розгромлені основні сили фашистської Німеччини, і радянський солдат підняв над скореним Берліном переможний Прапор. Для нашої країни та війна була Вітчизняною, всенародною. Про це з першого дня прозвучало з вуст поета В. Лебедєва-Кумача та композитора О.Александрова. Їх пісня «Священная война» стала голосом і совістю всього народу, який піднявся на захист Батьківщини. Пісня надихала людей на ратні й трудові подвиги. Вона стала символом могутнього духу нескореності.
Не було людини, літньої чи молодої, щоб у її серці не кипів той урочисто-гнівний заклик.
(Звучить грамзапис пісні «Священная война»)
Учитель. Вірш опубліковано вже 24 червня 1941 року в газетах «Известия» і «Красная звезда». Того ж дня була написана музика.
Дорогою ціною дісталась нашому народові перемога.
2-й учень.
Було те давно, але слід пам’ятати
Про смерть і життя, і про гуркіт гарматний,
Про те, як війни розгорнулися крила
Й дорогу до світла людині закрили.
Як сутінки лиха на землю спустились,
І горе безмежне по світу розлилось.
Безжальні фашисти на нас наступали,
Родини вони без батьків залишали.
Молилися вдови і плакали діти,
Безсилих прокльонів і сліз не злічити.
І марно нещасні солдат виглядали,
Бо ті за Вітчизну життя віддавали.
Із різних країв всі, далеко від дому,
Боролись пліч-о-пліч на полі одному
Та гинули в битвах. Одних впізнавали,
І з болем у серці їх друзі ховали.
Ім’я невідомих у часі зникали,
Їх братські могили навічно прийняли.
В зажурі над ними берези схилились,
Сумують за тих, що в війні залишились.
За тих, хто сльозами і кров’ю умиті,
За тих, що їх віру не можна зломити.
І нині у серці ми будем тримати
Пошану до тих, кому ім’я – солдати.
Їх кров не упала на землю даремно,
Серця їх схололи – тому ми живемо.
Тепер же хай квіти червоні і ніжні
Зігріють холодне могили підніжжя.
Було те давно, але слід пам’ятати
Дев’ятого травня немеркнучу дату,
Про день Перемоги над ворогом клятим,
Яку здобували безсмертні солдати.
Лунає над світом і кожному чути:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»

                                         
3-й учень. Історична довідка про операцію визволення

Проскурів – обласний центр Кам’янець-Подільської області, стратегічно важливий залізничний вузол та головний опорний пункт оборони нацистів – був визволений у ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції військ 1-го Українського фронту під командуванням маршала Г.Жукова, що проходила у взаємодії з військами 2-го Українського фронту під командуванням маршала І.Конєва.

У визволенні Проскурова брали участь частини 1-ї армії А.Гречка, 3-ї танкової армії П.Рибалка, 2-ї повітряної армії С.Красовського.

23 березня 1944 року було звільнено Летичів, а 24 березня Червона Армія вступила до Меджибіжа. Розпочалися бої на підступах до Проскурова, де особливо відзначились воїни 304 стрілецької дивізії, яким вдалося форсувати річку Бужок, на південному березі якої в районі сіл Аркадіївці та Редвенці утворився широкий плацдарм, з якого воїни дивізії мали розвивати наступ на Проскурів.

Надвечір 24 березня Проскурів було взято у напівкільце. Почався штурм міста. Зі сходу наступали підрозділи 304-ї стрілецької дивізії підполковника Музикіна. З півночі штурмували місто бійці 51-ї танкової бригади. Разом з підрозділом 304-ї дивізії вони форсували Південний Буг і прорвалися на вулицю Водопровідну, не давши ворогу підірвати водонапірну станцію.

З району с. Заріччя наступали полки 127-ї стрілецької дивізії полковника Говорова. Воїни 2-ї повітрянодесантної дивізії, якою командував полковник Чорний, з боєм зайняли с. Ружична. Через нього ворог намагався прорватися на Кам’янець-Подільський, але наш десант відрізав шлях фашистам. Всю ніч тривали вуличні бої і на ранок 25 березня 1944 року місто повністю звільнили від ворога.

Очевидцем визволення Проскурова був видатний англійський письменник Джеймс Олдрідж, який на той час був зарубіжним військовим кореспондентом. Враження про бої за місто він передав у своєму репортажі.

30 військових частин і з’єднань, які найбільше відзначилися в боях за місто, отримали почесне найменування "Проскурівських", а 12 інших були нагороджені орденами Червоного Прапора і Богдана Хмельницького. Москва о 21-й годині 25 березня 1944 року салютувала переможцям 12-ма артилерійськими залпами з 124-х гармат.

Під час визволення Проскурова віддали своє життя 3252 радянських воїни, однак суттєвими були також і втрати противника.

                                    

Учитель. Не кожному судилося вижити. Мільйони людей загинули в боях, в таборах смерті, під час варварських обстрілів і бомбардувань міст і сіл. Мільйони сплять вічним сном біля стін міста на Неві і Москви, на березі Волги, у степах України, на берегах Дніпра, Інгулу, Синюхи, Ятрані, у незлічених братських могилах одинадцяти країн Європи. У цій запеклій боротьбі разом з братами по зброї (тепер – із країн СНД) брали участь і уродженці Подільського краю. Увесь світ захоплювався мужністю радянського солдата. І це назавжди залишиться в історії людства, це навічно залишиться в пам’яті нашого народу. Знову і знову подумки повертаємося до минулого. Без минулого немає майбутнього. Повертаємося не тільки тому, що пережите залишає невиправний слід у пам’яті, але і для того, щоб мати уроки на майбутнє. Щоб увиразнити нашу пам’ять про Велику Вітчизняну, щоб не розгубити її в скороминучих і розтривожених буднях сьогодення. Величний подвиг в ім’я людства – поза часом. Пам’ять – незгасна. Всім, хто поліг у боях, вічна пам’ять! Низький уклін визволителям, які принесли нам таку довгоочікувану весну 45-го, весну Свободи, Життя і Щастя!
4-й учень.
Є в нашому парку алея сумна.
В кінці її – братська могила.
Вкарбовані в вічність бійців імена,
І бронзовий воїн над ними.
(Перегляд слайдів «Пам’ятники героям війни» під пісню «Мне кажется порою, что солдаты…» )
 

Вшанування пам'яті загиблих хвилиною мовчання.
5-й учень.
У час важкий, у час негоди
Життя ви врятували нам.
Можливо, ми не розумієм,
Крізь що пройти дісталось вам,
Але ми зберегти зумієм
Той мир, що нам ви принесли.

                        
(Звучить пісня «День Победы»)