Тема: Сім чудес світу.

Мета: Ознайомити дітей із великими чудесами давнини,

            розбудити і розвинути інтерес до історії та культури людства.

Обладнання. Фото Єгипетських пірамід, малюнки садів       

             прекрасної вавилонської цариці Семіраміди, храм богині     

             Артеміди в малоазійському місті Ефесі, гігантських статуй богів  

             Зевса в грецькій Олімпії й Аполлона на острові Родос,  

             усипальниці царя Мавзола в Галікарнасі, а також знаменитого

            Фароського маяка поблизу єгипетськогоміста Олександрії.

 Ми щиро віримо у те,

Що диво зроблене руками –

Віками житиме, не вмре!

План заняття

1.«Сім чудес світу» - незвичайні творіння людського генія.

2.Три гігантські піраміди, найдавніше і єдине, що до нашого часу збереглося з чудес світу.

3.Висячі сади прекрасної вавилонської цариці Семіраміди.

4.Храм богині Артеміди в малоазійському місті Ефесі.

5.Гігантські статуї богів Зевса в грецькій Олімпії й Аполлона на острові Родос.

6.Усипальниця царя Мавзола в Галікарнасі.

7.Фароський маяк поблизу єгипетського міста Олександрії.

 

«Сім чудес світу» - так у стародавності називали незвичайні творіння людського генія, що вражали уяву сучасників красою, величчю, розмірами і технічною досконалістю. До наших днів дійшло лише одне із таких чудес – єгипетські піраміди. Інші безповоротно втрачені – зруйновані часом, природними катаклізмами і варварами. Але опис сучасників і зусилля поколінь учених дозволяють досить точно відновити зовнішній вигляд і розміри «втрачених чудес» - садів прекрасної вавилонської цариці Семіраміди, храму богині Артеміди в малоазійському місті Ефесі, гігантських статуй богів Зевса в грецькій Олімпії й Аполлона на острові Родос, усипальниці царя Мавзола в Галікарнасі, а також знаменитого Фароського маяка поблизу єгипетського міста Олександрії.

Нам мало відомо про людей, які створили «сім чудес світу», історія не пам’ятає імен багатьох з них, але їхні чудові творіння, овіяні легендами, як і раніше, дивують світ. Багато інженерних рішень і технологій, винайдених чи використаних великими майстрами стародавності, так і залишаються нерозгаданими і до сьогодні.

Відомості про «сім чудес світу» дійшли до нас із праць відомих грецьких істориків. Насправді вже в ті далекі часи чудес на Землі було набагато більше.

Три гігантські піраміди, найдавніше і єдине, що до нашого часу збереглося з чудес світу, підносяться на західному березі ріки Ніл за вісім кілометрів від столиці Єгипту Каїра. П’ять тисяч років тому ці величні спорудження служили усипальницями наймогутніших правителів Єгипту – фараонів Хеопса, Хефрена і Мікерина.

В Єгипті фараони вважалися божественними, а значить їхнє життя і влада не припинялися зі смертю правителя. Тому єгиптяни не тільки особливим способом зберігали тіла померлих владик, перетворюючи їх на мумій, але й будували для них спеціальні «будинки смерті», де було все необхідне для «земного бога» - від кораблів до посуду, прикрас, їжі і напоїв. Тіло фараона поміщали в похоронну камеру глибоко в надрах величної піраміди, а ходи, що ведуть до неї, завалювали кам’яними блоками або влаштовували в них безліч хитромудрих пасток для численних зухвалих грабіжників, що посміли б зазіхнути на спокій «божества».

Спочатку висота найвищої піраміди Хеопса (її верхівка не збереглася) складала близько 147 метрів. Піраміди будувалися довго – наприклад, Велику піраміду Хеопса  20 тисяч робітників зводили близько 30 років.

            За легендою, 2800 років тому могутній цар Навуходоносор ІІ взяв дружиною прекрасну Семіраміду, доньку царя лісистої гірської країни Мідії. Місто Вавилон, у той час столиця держави Навуходоносора, стояло на випаленій сонцем долині, що продувалася гарячими вітрами з Аравійської пустелі. Тут годі було знайти дерево чи бодай квіточку. Молода цариця почала сумувати і марніти.

            Навуходоносор, який любив дружину, зігнав тисячі полонених і рабів, зібрав найвідоміших будівельників і архітекторів до Вавилона. Невдовзі поруч із царським палацом виросло величезне спорудження у формі східчастої піраміди з чотирма уступами. На кожному уступі був насипаний шар родючої землі і висаджені найрідкісніші і найпрекрасніші дерева і квіти.

            Уся ця споруда спиралась на безліч колон, тому здалеку здавалося, що сади цариці звисають у повітрі. Тому їх і прозвали«висячими садами Семіраміди».

            Це диво проіснувало недовго – усього близько двох століть, але пам’ять про нього збереглася в історії.

            У 550 році до нашої ери греками був споруджений храм на честь богині Артеміди у торговельному місті Ефесі на узбережжі Малої Азії. Для будівлі храму архітектор Херсифрон вибрав незвичайне місце – заболочену низину, і для цього була поважна причина. У той час у Малій Азії постійно були землетруси, і зодчий вірив, що пружний болотний грунт послужить своєрідною пружнолю подушкою, що буде оберігати будівлю від поштовхів.

            Храм Артеміди в Ефесі являв собою прямокутну споруду з мармуру і коштовних порід дерева. Його покрівлю підтримували 127 колон, розташованих у два ряди, а внутрішнє оздоблення храму вражало своєю надзвичайною пишнотою.

            На жаль, доля храму сумна. У 356 році до нашої ери його підпалив житель Ефеса на ім’я Герострат, який хотів прославитися за будь-яку ціну, і храм згорів дощенту, а Герострат і дійсно прославився – з того часу його ім’ям називають людей, одержимих божевільною жагою слави.

            Острів Родос, населений греками, знаходиться в Егейському морі. У 304 році до нашої ери його жителі спорудили статую найшанованішого ними бога Сонця Геліоса. 20 років працювали скульптори і архітектори Харесу, доки біля входу в гавань Родосу не виросла статуя величезних розмірів. Фігура Аполлона була така велика, що не кожна доросла людина могла б обхопити руками палець бронзової статуї. Висота статуї – 36 метрів. Колос Родоський – так прозвали статую .

            Однак саме розміри стали причиною загибелі гіганта. Статуя простояла більш як півстоліття, коли на Родосі стався страшний землетрус. Підземні поштовхи були такі сильні, що коліна статуї підломилися, статуя звалилася на землю і розбилася на частини.

            Кілька років тому, на дні гавані Родосу була виявлена частина кисті правої руки статуї. Вивчивши її дослідники дійшли висновку, що грецькі історики нічого не перебільшили – розміри статуї були саме такими, як вони вказували.        

            У 352 році до нашої ери помер цар Мавзол, що правив малоазійським містом Галікарнас. Жителі Малої Азії, на відміну від Єгиптян, не зберігали тіла померлих, а спалювали їх на вогнищі, після чого поміщали попіл у спеціальну посудину – урну.

            Так вчинили і з Мавзолом, але Артемісія, дружина Мавзола, забажала увінчати пам’ять про померлого і наказала побудувати розкішну усипальницю, гідну слави могутнього правителя.

            Ця гробниця і стала одним із чудес світу – за іменем царя давні римляни назвали її мавзолеєм. Мавзолей у Галікарнасібув вибудуваний із цегли і зовні облицьований білим мармуром. Висота мавзолею – 60 метрів – це приблизно відповідає висоті сучасної 20-поверхівки.

            Мавзолей простояв близько двох тисяч років. Остаточно був зруйнований тільки в 1522 році, коли вся Мала Азія опинилася під владою Османської імперії.

            Найвідомішим маяком, якого не було в жодній гавані світу, став маяк на острові Фарос неподалік від Олександрії Єгипетської. Його висота становила 135 метрів. На верхній площадці маяка постійно горіло багаття, і його світло, зібране бронзовим дзеркалами, було видно на відстані 60 кілометрів.

            Маяк Фароський побудовано в 283 році до нашої ери. Він прослужив до 11 століття, але був зруйнований землетрусом, що стався в травні 1100 року. Уламки вежі звалилися в море, однак на острові і досі видно сліди фундаменту маяка.

           

Використана література:

1. Клімов А.А. «Чудеса світу» Ілюстрована енциклопедія для дітей. Харків «Ранок», 2004 р.

2. Художня культура світу: Європейський культурний регіон.К:Вища школа, 2001 р.

3. Художня культура світу: К:Вища школа, 2001 р.